Протягом майже 80 років з моменту відкриття у вересні 1841 року медичного факультету в Київському університеті Святого Володимира і аж до квітня 1920 року, коли на базі медичного факультету університету був створений Київський інститут охорони здоров'я, який у грудні 1920 року був реорганізований в Київську державну медичну академію, а потім рівно через рік в Київський медичний інститут, окремої кафедри для викладання фізики студентам-медикам не існувало.

Першим лектором, що читав у Київському університеті курс фізики для студентів-медиків, був В.П. Чехович, який займав посаду професора на кафедрі загальної фізики до 1846 року. Професор В.П. Чехович, геолог за освітою, читав лекції з фізики в тому обсязі, в якому вона викладалася в духовних закладах, і не йшов далі гімназичного курсу.

Викладання фізики дещо поліпшилося після приходу в Київський університет професора Е.А. Кнорра (1846-1858 pp.) і його наступника - професора М.І. Тализіна, що завідував кафедрою фізики з 1858 р. по 1865 р. З ініціативи Е.А. Кнорра в 1856 р. при університеті була побудована метеорологічна обсерваторія, яка існує і зараз в центрі Києва, на розі вулиць Воровського та Обсерваторної.

Початок серйозних наукових досліджень на кафедрі фізики Київського університету Св. Володимира, в тому числі і на медичному факультеті, пов'язано з ім'ям відомого вченого і педагога, фундатора першої фізичної школи на Україні професора М.П. Авенаріуса (7.09.1835 - 4.09.1895), який очолював кафедру фізики біля 25 років, в період з 1865 р. по 1890 р. Професор М.П. Авенаріус був широко освіченою людиною. Своєю невтомною педагогічною діяльністю і чудовими науковими дослідженнями він зробив великий внесок в розвиток фізичної науки.

Протягом 1873-1877рр. М.П. Авенаріусом і його учнями були отримані точні значення критичних параметрів для багатьох речовин, які увійшли в основний фонд фізичних величин і довго залишалися незмінними. Хоча професор М.П. Авенаріус безпосередньо не займався науковими дослідженнями в галузі медичної фізики, з його ініціативи в 1873 р. створюється перша в Київському університеті спеціальна лабораторія медичної фізики, яку очолював доктор медицини А.С. Шкляревський.

 А.С. Шкляревський спеціалізувався головним чином в галузі патологічної фізіології і патологічної анатомії. Видав в 1881-1882 pp. "Лекції з медичної фізики". Видячи з аналізу стану медицини, він пропагував необхідність викладання фізики для лікарів. Шкляревський А.С. захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора медицини на тему: "Про проходження білих кров'яних кульок крізь колоїдні оболонки". Основні роботи присвячені проблемам запалення, проникності судинної стінки, фізіології капілярів. Першим застосував експериментальний метод для аналізу механізму екстравазації і міграції лейкоцитів.

Наступником професора М.П. Авенаріуса на посаді завідуючого кафедри фізики Київського університету Cв. Володимира протягом 13 років (1890-1903рр.) був професор М.М. Шиллєр (13.03.1848 - 23.11.1910), фахівець у галузі термодинаміки та електродинаміки, який очолив першу в Україні кафедру теоретичної фізики і написав близько 90 наукових робіт. Наукові роботи М.М. Шиллєра належать до багатьох розділів фізики: механіки, термодинаміки, оптики, молекулярної фізики та ін. Велику популярність мали наукові дослідження М.М.Шиллєра, присвячені експериментальним обґрунтуванням основних положень одного з найвидатніщих наукових досягнень XIX сторіччя - електродинаміки  Дж. Максвелла.

Професор Шиллєр Микола Миколайович очолював кафедру теоретичної фізики Київського ун-ту з 1890 по 1903 р. Закінчив Московським університет (1868 р.) В 1871 - 1874 працював в Берлінському університеті.

В 1896р. при Київському університеті було засновано фізико-медичне товариство, метою якого було зближення медицини та інших галузей природознавства, широке використання результатів фундаментальний досліджень в медичній практиці. Очолював це товариство, яке проіснувало приблизно 20 років, завідувач кафедри шкірних хвороб, професор М.І. Стуковенко. Цікаво зазначити, що майже через 100 років після заснування фізико-медичного товариства його робота була відновлена в Київському медичному інституті імені О.О.Богомольця.

Академік Косоногов Йосип Йосипович (31.03.1866 - 22.03.1922) очолював кафедру фізики Київського університету Св. Володимира з 1903 по 1920 р. Закінчив Київський університет у 1889 р. Учень М.П. Авенаріуса. З 1903 р. і до 1920 р. керував кафедрою фізики Київського університету. Наукові праці присвячені дослідженню електричних і оптичних явищ. В 1902 р. відкрив оптичний резонанс в галузі видимих променів і цим явищем пояснив причину яскравого кольору неоднорідних за структурою тіл. Вперше застосував ультрамікроскоп для вивчення явища електролізу. Він був талановитим експериментатором і виконав ряд цінних досліджень, присвячених фізиці діелектриків, фізичній оптиці та деяким іншим питанням, приділяв велику увагу удосконаленню методики викладання фізики як у вищій, так і в середній школі. Професор Й.Й. Косоногов опублікував ряд підручників і навчальних посібників з фізики, в тому числі керівництво з фізики для студентів університетів.

Першим завідуючим кафедрою фізики Київського медичного інституту був професор Б.М. Янкович, який керував нею з 1920 р. по 1922 р. Учень Н.І.Косоногова. Організатор першого у Києві рентгенодіагностичного кабінету при факультетській хірургічній клініці проф. Н.М. Волковича (1914). Голова Союзу молодших викладачів вищих навчальних закладів м. Києва. Наукові праці присвячені теоретичній механіці.

Загальний напрямок викладання фізики для студентів-медиків по суті не змінювався аж до початку 50-х років.

Наступниками професора Б.М. Янковича були: професор Г.С. Руденко (завідував кафедрою в 1922-1925 рр.; 1929-1941 рр.; 1943-1948 pp.), професор О.Г. Гольдман (завідував кафедрою в 1925-1929 pp.).

Професор О.Г. Гольдман (3.11. 1884 - 30.12.1971) завідував кафедрою в 1925-1929рр. Закінчив Лейпцігський (1908) і Київський (1909) університети. Був першим директором найбільш відомого в Україні наукового фізичного закладу - Інституту фізики НАН України.

Академік Гольдман Олександр Генріхович і доцент Д.М. Трубченко (завідував кафедрою в 1941-1943 рр; 1948-1952 pp.) - головну увагу приділяли налагодженню педагогічного процесу, створенню навчальних лабораторій.

Єдина спеціальна задача, яку необхідно було вирішити, полягала в підготовці майбутніх лікарів до володіння фізичною апаратурою.

Існували ще й інші причини, які гальмували перебудову курсу фізики в Київському медичному інституті на нових засадах. Сюди потрібно віднести, передусім, вельми слабку, особливо зразу ж після організації інституту, забезпеченість кафедри високоякісною фізичною апаратурою. Положення мало змінилося і в перші роки після закінчення Великої вітчизняної війни. Тільки на початку 50-х років стала очевидною необхідність перебудови викладання фізики студентам-медикам.

У 1952 році кафедру фізики Київського медінституту очолив доцент Ю.В. Ігнатович, що закінчив Київський інститут народної освіти (1926). Доцент Ігнатович Юрій Вікторович очолював кафедру фізики КМУ у 1952-1968 рр. Автор ряду підручників і посібників з викладання курсу фізики в медичного інституті.

Біофізика зробила рішучий крок від безпосередніх фізичних методів дослідження до широкого трактування фізіологічних і патологічних процесів з фізико-хімічної точки зору. Виникли і стрімко розвивалися біоенергетика, нейрокібернетика, молекулярна генетика, квантові уявлення в фізіології, радіобіологія та ін. Прогрес в галузі фізики призвів до появи нових галузей медицини - електрофізіології, радіології, радіаційної гігієни та багатьох інших.

Теоретична фізика породила такі наукові концепції як гідродинамічна теорія кровообігу, релаксаційна теорія слуху, радикально-ланцюгова теорія променевих пошкоджень тощо. У цьому напрямку викладачами кафедри фізики Київського медичного інституту, була зроблена дуже велика робота.

Колектив кафедри фізики КМУ ім. О.О.Богомольця (1968 р.)

Бездєнєжних Є.О. - кандидат пед. наук, доцент. Очолював кафедру з 1968 по 1982 р. Закінчив Хабаровський педагогічний інститут (1941р.). Автор понад 30 наукових робіт, в тому числі ряду навчальних посібників, присвячених методиці викладання фізики в медичних вузах.

В лекційний курс були введені невеликі спеціальні розділи: рентгенівські промені, медична електроніка, молекулярна генетика, кібернетика, включені такі питання, як основи теорії відносності і квантової механіки, парамагнітний резонанс, оптичні квантові генератори, досить детально викладалися проблеми ядерної фізики, напівпровідників та ін. Всі ці питання отримали відображення у виданих кафедрою "Лекціях з фізики", в тому числі і в опублікованому в 1965 р. спеціальному випуску "Фізика і медицина". 

В цей час на кафедрі фізики дуже плідно працювали наші ветерани - учасники Великої Вітчизняної війни доценти Г.В. Максютін і Є.П. Чорний, завідувач лабораторією М.П. Дудін.

Тоді ж розпочинали свій викладацький та науковий шлях ті викладачі, які становлять зараз найбільш досвідчене ядро кафедри медичної і біологічної фізики, - доценти Б.Т. Агапов, О.В. Говоруха, А.В. Меленевська, М.І. Мурашко, Н.Ф. Радченко, старший викладач Д.А. Макарченко, викладачі Л.М. Денисенко, П.І. Островерхов. 

Кафедра фізики КМІ (1979 р.)

Агапов Борис Терентійович (1942 р.н.) - доктор біологічних наук, доцент. Очолював кафедру з 1982 по 1983 р. Закінчив Ленінградський електротехнічний інститут (1965). З метою спеціалізації практичних занять на кафедрі фізики Київського медичного інституту (на початку 80-х років кафедра отримала нову назву - кафедра медичної і біологічної фізики) вперше був розроблений спеціальний фізичний практикум, на якому кожна задача вирішувалася за допомогою методів і приладів, що безпосередньо використовуються в медичні практиці. На лабораторних заняттях студенти працювали з ультразвуковими приладами, радіоактивними ізотопами і фізіотерапевтичною апаратурою, шумоміром і електрофотокалориметром тощо. Результати роботи зі створення спеціального практикуму були викладені в двох навчальних посібниках: "Спеціалізований практикум з фізики" і "Лабораторні роботи з фізики".

Нового імпульсу науковим дослідженням на кафедрі медичної і біологічної фізики надав перехід в березні 1983 року в Київський медичний інститут з Київського державного університету і обрання на посаду завідувача кафедри члена-кореспондента АПН України, доктора фізико-математичних наук, професора О.В. Чалого. Наукові інтереси професора О.В. Чалого пов'язані в основному з фізикою фазових переходів і критичних явищ в конденсованих середовищах.

Член-кор. АПН України, доктор фізико-математичних наук, професор Чалий Олександр Васильович (1938 р.н.) очолює кафедру медичної і біологічної фізики НМУ з березня 1983 року. Закінчив фізичний ф-т КДУ ім. Т.Г. Шевченка в 1961 р. Захистив докторську дисертацію у 1978 p., професор (1985р.), член-кор. АПН України (1999р.), Засл. діяч науки і техніки України (2004р.)

У листопаді 1986 р. в Київському медичному інституті на кафедрі медичної і біологічної фізики був створений курс "Основи обчислювально техніки і медичної інформатики". Завідувачем курсу була призначена цент Т.І. Жегрій, яка багато років плідно працювала на кафедрі.

З 1990 р. кафедра перейменовується в кафедру біологічної фізики з курсом інформатики, а з 1992р. - в кафедру біофізики, інформатики і медичної апаратури. Подібні, здавалося б, формальні зміни відобразили значне зростання біофізичних досліджень медико-біологічних об'єктів, а також бурхливий прогрес в розвитку і застосуванні обчислювальні техніки в усіх розділах медичної науки і практичної охорони здоров'я.

Після виділення в 1998 р. курсу "Основи обчислювальної техніки і медичної інформатики" в окрему кафедру медичної інформатики та комп'ютерних технологій, кафедра фізики отримала сучасну назву -  "Кафедра медичної і біологічної фізики".

Колектив кафедри медичної та біологічної фізики та завідувачі кафедр фізики медичних університетів України на конференції, присвяченій 80-й річниці заснування кафедри фізики НМУ.

В останні 20 років на кафедрі медичної і біологічної фізики проводяться актуальні наукові дослідження, які дозволили отримати нові цінні наукові результати у співпраці з вченими кафедр Національного медичного університету (зокрема, кафедр комунальної гігієни та екології людини, шкірних хвороб, фармакології, нормальної фізіології, офтамології та ін.), ряду інститутів НАН України (Інституту фізики, Інституту ядерної фізики, Інституту напівпровідників, Інституту фізичної хімії, Інституту хімії поверхні, Інституту фізіології, Інституту матеріалознавств Інституту кібернетики), Київського національного університет Національного педагогічного університету, Університету м. Галле і Фрайберг (Німеччина).